Закриття зимових Олімпійських Ігор у Пекіні
На відміну від першої пандемічної Олімпіади в Токіо минулого літа, на відкритті та закритті якої були майже порожні місця, скромний, але енергійний натовп заповнив місця на пекінському стадіоні «Пташине гніздо». Це здавалося дещо недоречним — шоу, наповнене фарбами, енергією, ентузіазмом і навіть радістю тими самими речами, які не могли заявити про себе всередині китайського міхура COVID.
“Ми вітаємо Китай як країну зимових видів спорту”, – сказав Бах, закриваючи Ігри. Він назвав їхню організацію «екстраординарною» і висловив подяку китайцям та їхньому організаційному комітету за те, що вони обслужили їх «таким чудовим і безпечним способом».
За багатьма механічними мірками ці Ігри увінчалися успіхом. Насправді вони були цілком безпечними — хоча й ретельно продуманою манерою одягатися для компанії, що авторитарним урядам завжди вдається найкраще. Місцеві волонтери, як це зазвичай буває, були чудовими, корисними та цікавими, і на закритті вони отримали гучні похвали.
Сніг був, більша частина штучна, частина справжня. Майданчики — багато з них, такі як «Пташине гніздо» та Водний центр, зібрані під час Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні, виправдали очікування. Одна нова локація, Big Air Shougang, вирізана з перепрофільованого сталеливарного заводу, була привабливою гострою змішуванням зимової країни чудес і промислового ландшафту пояса іржі.
Телевізійні рейтинги знизилися, але кількість переглядів потокового мовлення зросла: до суботи NBC транслювала 3,5 мільярда хвилин із Пекіна порівняно з 2,2 мільярдами у Південній Кореї у 2018 році.