Мистецтво Індії і мова

Стародавній індійський класичний мову, званий санскритом. Він був одним з найбільш ранніх індоєвропейських мов, які були розроблені. Епопеї Махабхарати, Рамаяни, класичні п’єси, написані придворними поетами початку першого тисячоліття нашої ери, граматичні трактати Паніні, а також незліченні твори ліричної поезії, трактати про державне мистецтві і виконавському мистецтві були написані на санскриті.

Сучасні індійські мови, такі як хінді, бенгальський, тамільська, урду та маніпурі, мають свої унікальні і значущі літературні традиції, які сягають у глибину багатьох століть. Хінді є найбільш поширеною мовою, якою розмовляють в Індії з точки зору носіїв мови.

Індія має одну з найбільш ранніх схоластичних традицій систематичного вивчення виконавських мистецтв. Natyasastra, 2000-річний текст на санскриті, описує п’ять систем класифікації музичних інструментів.

Найдавнішими збереженими зразками індійської музики є мелодії Самаведи, написані в перші роки першого тисячоліття до нашої ери. Складні «фрески», які являють собою зразки, знайдені в різних древніх спорудах по всій території країни, свідчать про чудову технічну експертизу скульпторів і ремісників Індії, традиції, яка розвивалася протягом багатьох років.