Дим, що гримить, або прекрасні сцени, на які дивилися ангели
Шотландський місіонер, дослідник Африки, Доктор Девід Лівінгстон подорожував по річці Замбезі у Південній Африці протягом декількох місяців. Всього в ста милях вгору за течією під час експедиції він прибув в Нгон-Фолс. Мандрівникові сподобалася місцевість, особливо спадаючі потоки води. Він був здивований, зазначивши для себе, що це місце занадто незвичайне і вражаюче.
Потоки води падали з висоти 18 метрів, все це видовище простягалося ширині великої ріки. Кількість потоків води, її сила, були приголомшливими.
Однак, в цей же день, день, 17 листопада 1855 року, провідник сказав йому, що він побачить ще більш вражаючий водоспад, який повністю затьмарює той, що в Нгон.
Лівінгстон, як і більшість європейців, сумнівався в цьому. Річка повільно текла по плоскому плато, не бачачи перед собою ні гірських перешкод, ні розливів. Не може бути великого водоспаду без перепадів рельєфу, висот і западин, раптової зміни висоти річки, обурився Доктор Лівінгстон.
Однак коли вони пливли на каное за течією вниз, Лівінгстон почав уловлювати незрозумілий гуркіт. Попереду каное, здавалося б, просто нізвідки, виник потік густого туману, через який можна було що-небудь переглянути. На той час, коли каное зупинилося на маленькому острові, і Лівінгстон підійшов до краю, щоб подивитися вниз, що доносився звук, припинився в оглушливий рев.
Нижче його, широка річка, припинилася в потік висотою в 108 метрів, ширина якого складала 85 метрів. Таким було перше знайомство знаменитого дослідника з водоспадом Вікторія.
«Підкрадаючись обережно і захоплено до краю обриву, – розповідав він пізніше, – я заглянув у велику западину, якої не було видно краю, а водоспад простягався від берега до берега широкої Замбезі …»
Лівінгстон ніколи не бачив нічого подібного за всю свою жизнь. Пізніше він написав: «Ніхто не може уявити собі красу цього виду з усього, що було видано в Англії. Його ніколи не бачили європейські очі; але на такі прекрасні сцени, мабуть, дивилися ангели під час їх втечі ».
Лівінгстон був першим європейцем, який побачив могутній Водоспад Вікторія, і назвав його на честь своєї королеви – Вікторія.
Проте, назва, яку використовують африканськими племенами, які живуть в цьому районі – звучить Моси-о-Тунья, що означає «дим, який гримить», здається набагато більш точним описом цього природного дива.